ВСЕ про ВСЕ - Калуш Панорама

Історія Калуша. Візитна картка

Калуш, Герб Калуша

Географічне розташування

Живописний куток Прикарпаття - місто Калуш розташований на північному сході Івано-Франківської області. Одна з головних переваг міста - його вигідне географічне розташування. Добре розвинута транспортна мережа поєднує місто з Центральною Європою та Заходом через повітря, залізницю та автомобільні дороги.

Калуш, Карта Калуша, Карта Івано-франківської області



Мережа асфальтових доріг з'єднує Калуш з іншими містами, такими як Львів (130 км), Ужгород (280 км), Київ (560 км). Ці та інші міста сполучені з Калушем також залізницею. В радіусі 300 км від міста пролягають кордони з Польщею (150 км), Угорщиною (300 км), Словаччиною (300 км), Румунією (240 км), що дає легкий доступ до країн Центральної та Східної Європи. За 30 км від Калуша, в м. Івано-Франківську, розташоване літовище, спроможне регулярно приймати важкі транспортні літаки (Боїнг-767, ІЛ-76, ІЛ-86). За характером рельєфу територія міста складається з рівнинної частини. Поверхня міста розчленована річками Лімниця, Сівка, Млинівка. 10 частина міста вкрита лісами.


Клімат


Клімат міста помірно-континентальний, вологий з прохолодним літом та м'якою зимою. Калуш лежить в 200Атлантико-континентальній кліматичній області.


Клімат у місті формується під переважаючим впливом вологих повітряних мас Атлантичного океану та Середземного моря. Це зумовлює різке зниження температури повітря взимку до -20°С і підвищення температури влітку до +20°, +30°С.


Зими, як правило, м'які, літо - тепле. Пересічна температура січня -4°, -10°С, липня +18°, +25°С. Період з температурою понад +10°С становить 160-170 днів. Безморозний період 150-155 днів. Річні суми опадів коливаються в межах 600-800 мм.


Основна кількість опадів припадає на теплий період. Це пов'язано з тим, що місто належить до вологої помірно-теплої акрокліматичної зони і на клімат міста суттєво впливає близькість гір Карпат.


Адміністративно-територіальний устрій


Калуш - місто обласного підпорядкування з площею 6453,5 га (це 0,5% території області), розташоване на відстані 30 км від обласного центру. 30 жовтня 1990 р. сесією обласної ради XXI скликання було затверджено межу Калуської міської ради із загальною площею 6454 га. 20 березня 1972 р.


Калушеві присвоєно статус міста обласного підпорядкування. Місто не поділено на райони. Влада міста представлена Калуською міською радою (50 депутатів) на чолі з міським головою, обраними мешканцями міста (кількість виборців - 49634). Голова міста керує міською радою та виконавчим комітетом, обраним депутатами. Виконавчий комітет керує міськими організаціями і службами.


Населення


Населення міста за статистичними даними станом на 01.01.2003 р. становило 67,9 тис. чоловік, це 4,8% від населення області. За статтю: 52,6% - жінки, відповідно 47,4% - чоловіки. На 1 км2 припадає 1125 осіб. Пенсіонерів - 18672 особи (27,5% до наявного населення). Половина трудових ресурсів міста зайнята в промисловості, а перехід до ринкової економіки викликав значну міграцію кадрів у сферу послуг, із загальної чисельності населення трудові ресурси станом на 01.01.2003 р. становили 45,0 тис. чол., з них працевлаштоване населення у працездатному віці - 42,5 тис. чол.


Зайнято у сферах матеріального виробництва та послуг 37,2 тис. чол., або 80% до загальної чисельності трудових ресурсів. Рівень офіційного безробіття у м. Калуші за 2002 рік становив 3,6%. Найбільше серед безробітних кваліфікованих працівників віком від 30 до 40 років. Більшість з них закінчила середню школу чи училище, має дипломи вишів. Ця потенційна кваліфікована робоча сила може зробити вагомий внесок у виробничу сферу регіону.


Історія


Перша письмова згадка про Калуш була знайдена в дванадцятитомнику Галицьких гродських книг (Галицьке староство, яке було в той час під Польською короною) і датована 27 травня 1437 р. Мова йшла про "суд у найближчий вівторок після Трійці з участю королівського чоловіка Драгуша із Калуша проти Митька із Куроша". З цього часу згадка про Калуш все частіше зустрічається в різних земських книгах. Назва міста правдоподібно походить від слова "калюші": природних сольових джерел, в яких у давнину добували сіль.


Вул. Адама Міцкевича


Вул. Марії Конопніцької


До 1549 р. Калуш залишався селом, яке входило до складу Галицького староства. 1549 р. польський король Сигізмунд Август уповноважує Пелзького воєводу, коронного гетьмана і Галицького старосту Миколу Сенявського заснувати місто Калуш з відповідною юрисдикцією на самоврядування. З цього року Калуш стає "вільним містом" на Магдебурзькому праві. В місті був створений міський магістрат (міська рада). Його очолював бургомістр, якого обирали громадяни.


Товариство "Сокіл" у Калуші


Житель Калуша (1907)


У XV ст. Калуш переживав період розквіту. Місто було відоме своїм розвинутим солевидобутком, броварнею та виробництвом солоду. Вироблялися бікарбонат натрію, селітра, а на початку XIX ст. була заснована ливарня для виробництва церковних дзвонів.


Вілла "Височанка" поблизу Калуша


Греко-католицька церква в 1916 р


За першим поділом Польщі 1772 р. Калуш відходить до Австрії, а коли Австрійсько-Угорська монархія розпалася і створилася Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР), громадяни Калуша встановили міську адміністрацію ЗУНР.


Пасторально-брудні околиці міста


Ворота міста - залізнична станція (1917)


Більшість населення України попри окупацію іноземними загарбниками розвивала торгівлю, місцеві ремесла і свою давню культуру. Місцеві жителі протягом багатьох років боролись за свою незалежність. Найбільш яскраві події боротьби відбулися під час об'єднання земель України.


Місто в тому ж 1917-му році...


...спалене російськими козаками


Під час Другої світової війни місто було окуповане фашистськими військами (1941-1944). Представники Організації Українських Націоналістів і Української Повстанської Армії вели безперервну боротьбу проти окупантів.


Калуш промисловий - солеварня


Центральна вулиця міста


Жителі міста Калуша і Галичини з великою радістю зустріли демократичні перетворення в 1990-х роках і стали основною керівною силою в усіх подіях.


Вулиця Костельна


Костел і ратуша


Історія міста багата на знаменні події та вагомі імена. Пишаємось письменниками Антоном Могильницьким, Олесем Бабієм, Михайлом Козорісом, Григорієм Цеглинським, художниками Григорієм Смольським, Павлом Ковжуном, автором та співаком Іваном Рубчаком... Ще десятки імен калушан - митців, науковців, літераторів - склали велику культурну спадщину не тільки Калуша, але й України.


Будівництво водоканалу


Ливарня дзвонів. Брати Фельчинські


Сучасний Калуш завдячує розвитком своїм предкам, які започаткували видобуток солі, пивоваріння, лиття дзвонів і створили місту вже на той час славу передового промислового центру. Сьогодні - це великий промисловий і культурний центр Західної України. Тут виробляються третина всієї промислової продукції області і близько 1% продукції України. Ряд унікальних видів продукції (калійні мінеральні добрива, магній металевий, поліетилен, тафтингові покриття та інші) виробляється в Україні тільки у місті Калуші.


Фактура


Пиво


Зараз прогулюючись містом можна милуватись куполами новозбудованого храму Усіх Святих Української Православної Церкви Київського патріархату; відреставрованим римо-католицьким костьолом Святого Валентина; справжньою окрасою міста є греко-католицька церква святого Михайла. Віруючі всіх конфесій мають змогу задовольнити свої духовні потреби.


Мистецьке життя Калуша ще активніше розвивається після відкриття першої в області картинної галереї.


Історична хронологія. Детальніше


XIV ст. на початок

1340 рік Початок колонізації Польщею західноукраїнських земель, в т.ч. Калуша.


1387 рік Є свідчення, що на території нинішнього Калуша відкриті соляні промисли.


XV ст. на початок


27 травня, 1437 рік Цього дня в Галицькому ґродському суді (Див.: Акта ґродські і земські -Т.12.- С.25, № 213) зроблено такий запис: \"Драгуш гомо Регіус деКалуша\", що означає в перекладі \"Драгуш - людина відома, шляхетна, родовита з Калуша\". На даний час, власне, це і є перша письмова згадка про Калуш.


1447 рік У документах, писаних у Галичі, згадується село Калуша з жупою, тобто солеварнею.


5 квітня 1464 рік Король Казимир IV Ягелончик подарував калуському костьолу в ужиток одну вареницю солі (солеварню).


1469 рік Акт на створення римо-католицького приходства у місті. Костьол і приходство тут будувалося за вказівкою польського короля Казимира IV Ягелончика.


1469 рік Розпочалися відправи у збудованому за протекцією польського короля католицькому костьолі.


З грудня 1478 рік Акт короля Стефана Баторія на відмовлення костьолу. Прихід мав 8 ксьондзів, яких називали \"альтаристами\". При приході була лікарня і школа.


XVІ ст.


1506-1548 рр. Роки правління польського короля Сигізмунда І.


1518 рік У Калуші, як і в усій Польщі, запроваджена панщина. Урядова заборона селянам Галичини подавати скарги на феодалів.


1533 рік Калуш - адміністративний центр староства, до якого належало ряд сіл.


1549 рік Польський король Сигізмунд II Август уповно важив воєводу, гетьмана польського коронного і старосту Галицького Миколая Синявського до заложення в старостві міста Калуша. На міщан було покладено обов\'язок давати щорічно ЗО грошів податку з двора, 12 яєць, а також відробляти 2 дні під час жнив та сінокосу, 2 дні громадити сіно в копиці, доставляти 2 дерева для будівництва оборонного замку, а третє - для розпилювання. Тих, що осіли тут наново, король звільняв від податку і повинностей на 10 років. Місту було надано Магдебурзьке (німецьке) право. Фактично Калуш став містом, у якому вже був магістрат. Широкою владою користувався призначений війт. Але потім місто викупляло цей уряд. Магістрат, тобто міська рада, складався з обраного війта і радників (райців і консулів), які творили колегію. Треба зазначити, що лише подекуди міщани обирали собі війта і лавників (лава -це судовий орган). Назагал лава займалася карними справами.


1577 рік король Стефан Баторій утворив так звану \"ізбу ґмінну\" -представництво міщан, що відстоювало інтереси широких мас і було дорадчим органом до магістрату. Магістрат складався з війта, бурмистрів і двох колегій - ради (райців) й лави (лавників), що їх обирало міщанське населення. Магістрат керував міською адміністрацією, судом, фінансами, поліцією та господарством. Згідно з Магдебурзьким правом, Калушу дозволялися торги щоп\'ятниці та ярмарки на дні Св. Прокопа та Мартина.


1549 рік Акт на привілеї Магдебурзького права і власної юрисдикції, котрий Калуш отримав від польського короля Сигізмунда Августа. Зник під час пожежі, яку спричинили татари. Цей документ міг би дати інформацію щодо початків Калуша.


1550 рік У документах згадується панська солодовня. Той, хто робить при ній солод, то платить 4 гроші за мірку і півмірки солоду, що дає до року 66 золотих і 20 грошів, бо вважається, що щороку тут роблять тільки 90 солодів. У броварні платили від варення пива 3 гроші. На тиждень тут роблять 2 вари. А ще роблять двірське пиво, яке йде для потреб магістрату. Дохід, що дають ці фабрики, у порівнянні з іншими, досить високий.


1553 рік У нагороду за військові заслуги польський король дарував Калуш з усіма прилеглостями Синявському. Однак при цьому застерігав, що в разі вигасання роду по чоловічій лінії дароване повертається до корони, тобто в королівську власність.


1553 рік Соляні промисли були передані королем Польщі шляхтичу Синявському за вірну службу короні.


1556 рік Люстрація, тобто опис королівських маєтків за цей рік, каже, що кожен двір міста Калуша платив ЗО грошів щорічного чиншу (податку), 2 курки, 12 яєць, відробляв 2 дні панщини в жнива, а 2 дні - в сінокіс, поставляв у двір магістрату дрова і будматеріали. Крім основного чиншу, податок платили за бджіл (з 10-го вулика), за приготування солоду (по одному грошу від міри). На цей час у місті налічується 56 господарів. І задля цікавості перелічимо декотрих з них: Іван Занчович, Лучка Ковальович, Ігнат Когут, Гришко Коваль, Федір Ткач, Іван Заволода, Дмитро Ячкович, Сидір Глібкович, Лавр Повіра, Петро Ганевич, Тимко Швець, Васько Коваль, Олекса Писчальник, Павло Боднарь, Лаврик Воробеїв, Ігнат Тетерич, Микита Вітницький, Андрій Петриків, Андрій Клубович, Петрова (певно, вдова), Федон Ігнатів, Тимко Калинів, Сень Воробеїв, піп Павло Дикий, Іван Босий, Іван Горбатий, Борис Матвійович, Василь Бро-невич, Симко Ленартович, Мисько Бубович, Ячко Клубович, Петро Логінович, Федір Іваш-кович, Омелян Гриневич та ін. Вільні від чиншу Гаврило Кушняр (замість чиншу ремеслом служив громаді), Блоско Блоняр (робить до двору, що потрібно). Піп дає щорічно ЗО грошів чиншу, півколоди вівса. Усі господарі (кожен осібно) мають привозити на будову замку Галицького по двоє дверей і по одній колоді до млина. Є ятка для різання худоби, корчма та млин, в якому два каменя для виготовлення борошна. Недалеко від міста є соляна баня (при ній дві добрі і одна недобра соляних студень). При одному з вікон є З вежі, 2 з яких орендують Ігнат та Лавр, а на третій - роблять сіль для пана старости. її беруть і для фільварків. У фільварку озимини не сіють. Сіють жито, пшеницю, ячмінь, овес, тримають дійних корів, волів, овець, свиней та гусей. На цей час у місті є люди, що працюють не тільки на городах, але й біля пива, 2 шевці (Васько і Томко), що роблять взуття. Мито береться здавна. Від великого воза соляного, що тягнуть чотири воли, - З гроша, 1 віл - 1,5 гроша.


1564 рік Біля Калуша зареєстровано 1 гуту з рудою.
1564-1570 рр. У люстраціях за ці роки згадується в Калуші \"руда\" (невеличка фабрика, де виплавляли залізо). \"Руду\" під Калушем місцевий староста, як значиться в документі, \"держить більше для своєї потреби. Якщо й продають, то тільки для того, аби заплатити ремісників\"; руду довозять селяни за плату з Жидачівщини за кілька миль; ковалям за вироблення 12 возів заліза платять по 1 золотому\".


Середина XVI ст. У першому томі \"Жерел до вивчення історії України-Руси\" (стор. 95) записано: \"Селяни калуської волости обов\'язані ходити на лови\", тобто на полювання.


1565-1566 рр. У містечку налічувалося 56 будинків, що підлягали оподаткуванню.


1570 рік Люстрація за цей рік згадує у Калуші 1 бровар, солодовню, 1 коваля.


1572 рік За свідченням ревізії, цього року в містечку налічувалося 55 будинків, що підлягали оподаткуванню. Кушнір, коваль, бляхар не платили нічого, бо перебували на послугах двору.


1579 рік Місту належить лише 5 ланів (десь 100 гектарів).


1594 рік, липень. Татарський набіг на Калуш. Місто було зруйновано дощенту.


XVІІ ст. на початок


1600-1607 рр. Масові відмови селян Калущини виконувати феодальні повинності.


1612-1624 рр. За цей час місто нищилося тричі.


Початок ХVІІст.


1648 Ймовірно, що в цей час народився Іван Грабівський, який очолив повстання на Калущині за часів Богдана Хмельницького. Очолив повстанський рух у 20 селах Калуського повіту, в якому у жовтні-листопаді 1648 року брало участь до 5 тисяч люду. Звільнивши Калуське староство від польських загарбників, повстанці під керівництвом Івана Грабівського успішно діяли на Долинщині, де об'єдналися з армією Семена Височана.


1632 рік 20 квітня, У Варшаві король Сигізмунд III видав акт на привілеї міста. Цей закон гласив, що всі жителі Калуша за різні злочини підлягають суду, який складається із міських королівських старійшин, а у вищих інстанціях - суду короля і його замісників. Раніше жителі міста підлягали юрисдикції воєвод, коштелянів, старост. Місто отримує право на 2 великі ярмарки в рік і на 2 базари в кожну п\'ятницю. Дається дозвіл збудувати у Калуші ратушу. 1 серпня, У калуському замку побували королева Марісенька Собеська і канцлер Андрій.


1642 рік Міщани Калуша скаржилися на шляхтичів, які напали на місто під час ярмарку і розгромили варту, побили людей і познущалися з них та ще й погрожували спалити місто.


1649 рік Люблінський ґенеральний трибунал засудив учасників повстанського руху в Калуському старостві до страти \"через стинання мечем\". Вироки виконувалися у 1650 році.


Червень 1649 рік У Калуші старостує Ян Замойський.


1650 рік У місті вже була єврейська громада.


1657 рік Цеховий статут Калуша обмежував заняття ремеслом і торгівлею. У ньому підкреслювалося, що до цеху можуть бути прийняті тільки ремісники \"віри римського костьолу\".


XVII століття.


З грудня 1663 рік Польський король Ян Казімир закріплює за калуськими євреями всі попередні свободи нарівні з іншими мешканцями Калуша. Кожен єврей, що приїхав до міста, має право на основі того закону жити і будувати собі будинок, якщо раніше отримає дозвіл із маґістрату.


1670 рік Права на Калуське староство має Ян Замойський.


XVІІІ ст. на початок


1731 рік У місті збудовано дерев\'яну церкву Рождества Пречистої Діви Марії.


1765 рік У містечку було 64 великі і 194 малі християнські будинки (ті, що належали полякам та українцям). Єврейських було 62 великі, 73 маленькі. На цей час у місті є 2 костьоли і З церкви.


1767 рік Вигоріла велика частина міста внаслідок пожежі, що виникла стихійно.


1770 рік Епідемія холери обезлюднила місто.


1770 рік Перший поділ Польщі. Галичина ввійшла до складу Австрійської монархії. Містечко належить до Руського воєводства Галицької землі. Під час першого поділу Польщі Калуш потрапивши під владу Австрії, до кінця XVIII століття залишався невеличким містечком, де було 400 будинків, в яких мешкало 2,5 тисячі людей.


1771 рік Калуські солевари мали 12 криниць, з яких видобували сіль. Криниці були обладнані пристроями для витягування ропи. Тут працювало 33 ремісники.


1771 рік На ринку, чотирьох міських вулицях, біля замкових валів і під замком було 39 великих будинків, 72 - малих ( з них 22 пустували). На передмісті, за брамою, у львівському напрямку було 2 будинки в\'їзні і 78 житлових (21 з них пустував). На передмісті, за Галицькою брамою, знаходилося 34 будинки, 9 з яких пустувало. Костьол у Калуші збудований з ялини. Міський замок зі східної обгороджений валом, на якому є паркан. На західній - паркан знаходиться на мурованих фундаментах, з півдня, від цвинтаря, замок був обгороджений хворостом, з півночі -парканом з дашком. В\'їзна брама до міста мурована. У ній є будинок для охорони. На горі замку резиденція з ґанком довкола неї.


1771 рік Соляні жупи розташовані на львівському передмісті Калуша, за річкою Сівкою. Є 4 панви для виварювання бочкової солі, сушарня, 4 вежі гускові, що мають черени для вивару дрібної солі. При соляних жупах є будинок писаря, корчма, броварня. Тут працює 33 робітники-солевари. Вози із сіллю з Калуша йдуть до Литви.


1771 рік у Калуші старостує Станіслав, князь Любо-мирський.


1 травня 1772 рік Калуське староство посів австрійський уряд.


27 січня 1773 рік Уряд Австрії заборонив приватні солеварні.


4 лютого 1773 рік У солеварнях почалося закладення нових варениць для виварювання солі.


1783 рік Припинила існування Калуська солеварня.


1783 рік У місті побував цісар Австрії Йосиф II.


1784 рік Біля Калуша засновано німецько-єврейське - поселення (колонію) Новий Калуш. У 188Ї році тут проживало 577 жителів.


1784 рік У Калуші започатковано державну школу з німецькою мовою викладання.


6 липня 1785 рік У місті налічується 382 будинки, де мешкає 2444 жителі. Серед них 1546 християн (українців та поляків) та 898 євреїв.


1790 рік Закладено міський цвинтар.


1792 рік У місті збудовано дерев'яну церкву святого Андрея, що знаходилася на Загір'ї.


XІХ ст. на початок


1804 рік У Калуші започатковано видобуток калійних солей.


1807 рік Місто має вище лісове управління та дорожній комісаріат.


1808 рік Засновано ливарню дзвонів братів Фельчинських. Вона містилася спершу на вулиці короля Яна Собеського (сьогодні це район магістрату і загальноосвітньої школи 1-111 ступенів № 1.


1811 рік На цей час у Калуші була пивоварня, ткацька майстерня, де працювало 6 робітників, млин (працювало 15 робітників). У місті виробляється поташ. На калуських ярмарках в першій половині XIX століття лише угорські купці щорічно купували по 500-600 волів. У цьому році в місті відкривають двокласну школу Тут навчалося 65 учнів Учителем був німець Фрідріх Проттунг.


1813 рік Австрійський уряд звільнив себе від піклування про народну освіту і переклав будівництво та утримання шкіл на плечі селянства.


1862 рік У місті розпочато промисловий видобуток і переробку калійних солей.


1883 рік У Калуші збудовано приміщення так званої "червоної школи" (тепер це загальноосвітня XIXст. школа І-ІІІ ступенів № 1). До 30-х років XV століття ця споруда була двоповерховою.


1867 рік Нова Конституція Австрії, згідно з якою держава стала називатися Австро-Угорщина.

Ваш голос: Немає Оцінено (130 оцінювань)