Розміщення у попередньому номері газети „Дзвони Підгір’я” ухвали Калуського міськрайонного суду та ще й „на вимогу депутата міської ради” викликало у мене щире здивування – кому це ще знову захотілося згадати мою скромну персону і для чого?! Невелике розслідування й опитування, проведене особисто, привело мене до певних смішних фактів і сумних висновків, якими я просто змушений поділитися з усіма.
Смішний факт №1. На останній сесії міської ради виникла дискусія щодо вибачень міського голови за нанесені образи одному з поважних депутатів. Міський голова порадив звертатися до суду, і навів приклад свого такого звернення з позовом до мене. Мовляв, є рішення суду що зобов’язує Очкура вибачитись, проте він цього не робить. Депутат Романів висловив впевненість, що це не зовсім відповідає дійсності і запропонував міському голові прочитати рішення (чи ухвалу) разом. Рішення на сесію так ніхто й не приніс, питання „заговорили” і пан голова ні перед ким не вибачався... Смішно – до чого тут якісь мухи до конкретного борщу?!
Сумні висновки.
1. Я чув краєм вуха, що міський голова має юридичну освіту, а дехто навіть називає його академіком. Щиро шкода викладачів того вузу, що витратили дурно час. Тому що будь-який випускник юрфаку знає: у справах, провадження за якими закрито у зв’язку з укладенням мирової угоди, немає переможців і переможених! З укладанням мирової угоди зникає предмет спору, і суд може це визнати або ні. Мирова угода є документ погоджений і добровільний. За нашою мировою угодою я прийняв рішення вибачитись за те, що вжив дещо міцніші слова до дій пана Насалика, а він зняв вимогу спростувати викладені мною тоді відомості. Тим самим визнавши правдивість цих відомостей. Фактично ситуація виглядає тепер так – Очкур говорив правду, але дещо гаряче. І вибачиться він тоді, коли у нього буде особливе натхнення – адже ні в мировій, ні в ухвалі суду немає жодних термінів. Сумно — краще треба було вчитися, друзі...
2. Той факт, що якийсь там хуліган Очкур назвав дії міського голови „підлими і цинічними” і досі не вибачився, не дає жодного права міському голові ображати будь-кого з калушан, а тим більше відомого лікаря і депутата! На жаль, це вже не перший (і, напевно, не останній) випадок, коли пан міський голова обзиває людей. Декому це навіть подобається. Очевидно, будівництво європейського міста потрібно починати не з того боку – не з європейських доріг, а з європейської культури і мислення. Бо доки керуватимуть містом „татари” (в переносному значенні, без образи цього чудового народу), ми всі можемо стати „ординцями”. В сенсі поваги одне до одного. Сумно...
3. Я кілька разів викликав пана міського голову на відкриту дискусію з проблем міста і способів їх вирішення. Він уникає її під приводом на кшталт „не пасує мені, великому, зі смердами спілкуватися”. Зайвий раз переконуюсь, що керує ним не це, а страх виявитись смішним. Значно легше „копнути зпідтишка”. Чи я не правий, і пан Насалик не боїться вийти зі мною на чесний двобій в ефірі будь-якого ТБ? Якщо так – то виходи, Леопольде!
Смішний факт №2. Як виявилось, копію ухвали і лист з міськвиконкому з проханням її надрукувати „на вимогу депутата Михайла Романіва” до редакції надіслала в.о. керуючого справами п.Наталія Бабій. Найсмішніше те, що сам депутат ні з якою подібною вимогою, а тим більше до п.Бабій, не звертався!
Сумний висновок.
І чому саме вона займається такими справами? Хіба це входить до посадових обов’язків керуючого справами? І якими ще „справами” вона в місті керує? Хочу нагадати Наталії Йосипівні: Ви знаходитесь на державній службі і повинні служити державі і громаді, а не „поміщику-барину”. Інакше можна отримати викривлення хребта і вавки на язику. Крім того, замість писати листи в ЗМІ з явною неправдою, дописали би вже свою легендарну дисертацію, бо фундаментальна українська наука може занепасти, а це сумно...
Післямова.
Для того, щоб відчувати себе генієм, вождем або просто героєм потрібно зовсім небагато: привід для гордості, команда запопадливої прислуги і слухачі, що вірять кожному слову. Я розумію, що в час освітянських відпусток проблематично швидко зібрати аудиторію і отримати необхідну дозу самолюбування, доводиться займатись „політичним онанізмом”. Та заради Бога! Але ж для чого зачіпати і навіть ображати оточуючих?!
Щиро бажаю всім калушанам і некалушанам любити й берегти один одного, і тоді все у нашому місті буде гаразд!
З повагою до всіх, Ігор Очкур
Джерело: dzvony.if.ua
